Окрему інформаційну згоду не можемо надати, тому що дівчина знаходиться на лікуванні у Обласній психіатричній клініці.
01 червня 2018 року до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від насильства звернувся чоловік із проханням допомогти його донці, яка перебуває у небезпеці.
Олена, 34 роки. Незаміжня. Знаходиться у полоні власної матері (жінка не перебуває на обліку у психіатра у зв’язку зі зміною місця проживання, тому складно поставити діагноз), яка має психічні відхилення та нав’язливі думки що донька начебто зловживає наркотики. (Олена час від часу приймає таблетки, щоб урівноважити свій психічний стан, які їй прописав лікар-психіатр, однак матір не дає їй долікуватися, тому дівчина знову і знову повертається у стан психозу). Мати відібрала у доньки документи, телефон. Не дозволяє їй виходити з дому, постійно перевіряє з ким дівчина спілкується. Інколи жінка насильно відправляє доньку до реабілітаційних центрів для наркозалежних. На фоні цього у самої дівчини розвинувся маніакально-депресивний психоз і вона сама вже потребувала лікування у психіатричній клініці.
Члени МБ розуміли масштаби проблеми і на швидке вирішення її не сподівалися.
Тому, аби перевірити ситуацію, яка насправді склалася у сім’ї, члени МБ вирушили за адресою, де проживала сама Олена.
На гостинність ніхто не розраховував, однак і такої неповаги не очікували зустріти. За двір не вийшла ні Олена, ні її матір, тому обличчя не було видно. Олена звичайним тоном пояснила, що не потребує допомоги, а матір нецензурною лайкою та гуркотом підручним матеріалом наводила страх. Після невдалого візиту, члени МБ вирушили до психіатра місцевої лікарні, де зазначена родина себе вже негативно зарекомендувала. Однак знову невтішні новини: «Без згоди дівчини, якій наразі 34 роки – ми нічого не можемо зробити» – відповів нам змучений лікар.
Обурені неприємними новинами члени МБ повернулися у місця свого розташування, не розмовляючи один з одним, погрузилися у власні думки.
Наступного дня консультація у безоплатній правовій допомозі, у начальника поліції; заява від батька потерпілою, звернення до суду. І всюди одна відповідь: «Ми нічого не можемо зробити, поки сама жертва не звернеться. Вона ж не маленька вже».
Незважаючи на всі складнощі ситуації, настав такий день «Х», коли Олена сама зателефонувала і сказала: «Допоможіть, будь ласка. Мене мати вбиває».
Тривалий час МБ вела переговори з потерпілою, і врешті вона погодилася на лікування в Обласній психіатричній лікарні, після чого, сподіваємось, її життя кардинально зміниться. Попереду звільнення від «кайданів» матері, незалежність від батька, робота її мрії та створення власної родини.
«Сподіваюсь, що коло насильства розірветься на цей раз остаточно» – Олена.
